(1884 - 1942)

А. Беляєв народився в Смоленську, в сім'ї священика, в якій панувала атмосфера крайней набожності. Батьки були людьми глибоко віруючими, схильними надавати благодійність бідним родичам і прочанам, чому в хаті завжди було багато народу. У сім'ї було ще двоє дітей: сестра Ніна померла в дитячому віці від саркоми; брат Василь, будучи студентом ветеринарного інституту, потонув, катаючись на човні.

У дитинстві Олександр ріс непосидою, любив всілякі розіграші, жарти; наслідком однієї з його пустощів стала серйозна травма ока з подальшою псуванням зору. В іграх і захоплення хлопчик був розбещений, тому батьки намагалися привчити його до порядку і серйозному відношенню до справ.

За бажанням батька Олександра віддали вчитися в духовну семінарію, яку він і закінчив у 1901 р., проте продовжувати релігійну освіту юнак відмовився і вступив до Демидівський ліцей у Ярославлі, збираючись стати юристом. Невдовзі батько помер, кошти родини виявилися обмежені, на навчання грошей не вистачало. Довелося шукати можливість заробити - Олександр давав уроки, малював декорації для театру, грав на скрипці в оркестрі цирку.

А. Беляєв був захоплюється натурою. З ранніх років його вабила до себе музика; він самостійно навчився грати на скрипці, роялі, міг самозабутньо музикувати годинами. Ще однією "забавою" були заняття фотографією, причому в самому ексцентричному варіанті - зйомках "фотографій жахів" (так існував зроблений ним знімок "людська голова на блюді в синіх тонах"). Мріяв юнак і про польоти: намагався злітати, прив'язавши до рук віники, стрибав з даху з парасолькою, врешті-решт піднявся в повітря на маленькому аероплані.

Значна частина життя молодої людини виявилася пов'язаною з театром, який він любив з дитинства. Сам він міг виступати і драмотургом, і режисером, і актором. Домашній театр Бєляєвим в Смоленську користувався широкою популярністю, гастролював не лише по місту, але й за його околицями. Одного разу, під час пріезда до Смоленська столичної трупи під керівництвом Станіславського, А. Бєляєву вдалося замінити захворілого артиста - зіграти замість того в кількох спектаклях. Успіх був повним, К. Станіславський навіть запропонував А. Бєляєву залишитися в трупі, проте він з невідомої причини відмовився.