(22.10.1870 - 8.11.1953)

Іван Олексійович Бунін народився 22 жовтня 1870 року у Воронежі в дворянській сім'ї. Дитинство і юність його минули в збіднілої маєток Орловської губернії. Систематичної освіти майбутній письменник не отримав, про що жалкував все життя. Щоправда, старший брат Юлій, з блиском закінчив університет, пройшов з Ванею весь гімназичний курс. Вони займалися мовами, психологією, філософією, громадськими і природничими науками. Саме Юлій справив великий вплив на формування смаків та поглядів Буніна.

Писати Бунін почав рано. Писав нариси, замальовки, вірші. У травні 1887 журнал "Батьківщина" надрукував вірш "Жебрак" шістнадцятирічного Вані Буніна. З цього часу почалася його більш-менш постійна літературна діяльність, в якій знайшлося місце і для віршів, і для прози.

Зовні вірші Буніна виглядали традиційними як за формою, так і за тематикою: природа, радість життя, любов, самотність, смуток втрати і нове відродження. І все ж, незважаючи на наслідування, була в бунінському віршах якась особлива інтонація. Це стало більш помітним з виходом в 1901 році поетичної збірки "Листопад", захоплено прийнятого і читачами та критиками.

Вірші Бунін писав до кінця свого життя, люблячи поезію всією душею, захоплюючись її музичним ладом і гармонією. Але вже на початку творчого шляху в ньому дедалі виразніше проявлявся прозаїк, причому настільки сильний і глибокий, що перші оповідання Буніна тут же заслужили визнання іменитих в ту пору письменників Чехова, Горького, Андрєєва, Купріна.

У 1898 році Бунін одружився на гречанці Ганні Цакні, переживши перед цим сильну закоханість і подальше за нею сильне розчарування до Варвари Пащенко. Втім, за власним зізнанням Івана Олексійовича, Цакні він ніколи не любив.