(1778 — 1843)
Народився Григорій Федорович Квітка (літературний псевдонім — Основ'яненко) в с.
Основа біля Харкова у дворянсько-поміщицькій сім'ї. Служив комісаром у народному
ополченні (1806 — 1807), директором Харківського театру (1812), був повітовим
предводителем дворянства (1817 — 1828), совісним суддею, головою харківської
палати карного суду.
Проживаючи в с. Основа під Харковом або самому Харкові, Квітка-Основ'яненко брав
участь буквально у всіх важливих освітньо-культурних починаннях, зокрема був
ініціатором видання журналу «Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і
«Молодик», першої збірки українських прислів'їв і приказок. Перебував письменник
у творчій співдружності з колективом Харківського театру.
Свої ранні фейлетони, статті, жартівливі вірші (10-ті—початок 20-х pp.)
Квітка-Основ'яненко публікував переважно в харківській періодиці («Украинский
вестник», «Харьковский Демокрит», «Харьковские известия»). З творів цього
періоду найбільший інтерес читача викликали «Письма Фалалея Повинухина» — цикл
сатиричних прозових фейлетонів, написаних у формі листів до видавців журналу від
поміщика-невігласа («Украинский вестник», 1816 — 1817; «Вестник Европы», 1822).
В кінці 20-х — на початку 30-х pp. написані шість російських сатиричних комедій,
серед яких:
1827р. — «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе» (опублікована
1840р.; за сюжетом і складом персонажів передує «Ревізору» Гоголя);
1828р. — «Дворянские выборы» (стала сенсацією (понад тисячу примірників в Москві
розкупили за два місяці), після прочитання Миколою І була заборонена цензурою).
1829р. — «Шельменко — волостной писарь»;
1830р. — «Ясновидящая» (не була опублікована через цензурну заборону).
1832р. — повість «Маруся» українською мовою.
1834р. — книга перша «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком
Основьяненком», збірки прозових творів (повістей та оповідань) українською
мовою.
1836 — 1837рр. — книга друга збірки «Малороссийских повестей, рассказываемых
Грыцьком Основьяненком».
Ще ряд повістей та оповідань письменника публікується в журналах та альманахах,
повість «Козир-дівка» виходить у Петербурзі окремим виданням.
Прозові твори Квітки-Основ'яненка українською мовою поділяються на дві основні
групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні
повісті.
До першої групи належать, зокрема, гумористичні оповідання «Салдацький патрет»
(1833), «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб», «Пархімове снідання»,
«Підбрехач», а також гумористично-сатирична повість «Конотопська відьма» (1833).
Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — повісті «Маруся»
(1832), «Козир-дівка» (1836), «Сердешна Оксана» (1838), «Щира любов» (1839).
Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина.
1835р. — соціально-побутова комедія «Сватання на Гончарівці»
1838р. — соціально-побутова комедія «Шельменко-денщик» (написана російською
мовою, центральний персонаж — Шельменко — говорить по-українськи), що вважається
найвищим досягненням Квітки в драматургії.
Серед численних прозових творів Квітки-Основ'яненка, написаних російською мовою,
виділяються сатиричні романи «Пан Халявский» (1840) та «Жизнь и похождения Петра
Степанова сына Столбикова» (1841, перший варіант — 1833, твір зазнав
переслідування цензури), повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «1812 год в
провинции», оповідання «Званый вечер» із задуманого циклу «Губернские сцены»,
історично-художній нарис «Головатый», близька за жанром до фізіологічного нарису
повість «Ярмарка», фізіологічний нарис «Знахарь».
1841р. — «Предания о Гаркуше».
Кращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську
літературу загальноросійському й європейському читачеві: починаючи з 1837р. ряд
його оповідань і повістей друкується в російських перекладах у Петербурзі та
Москві; 1854р. в Парижі виходить французькою мовою «Сердешна Оксана». Трохи
пізніше його твори перекладаються польською, болгарською, чеською мовами.