25-річний співак із карпатського села Баня-Березів Василь Лазарович виступив на VІ міжнародному конкурсі ”Нова хвиля” в Юрмалі. Він посів дев’яте місце, але був улюбленцем публіки.

Лазарович під’їжджає на сірому автомобілі ”КІА”. Веде до подільської кав’ярні ”Дабл кава”. Там замовляє млинці з грибами та газовану ”Бонакву”.

— Я взагалі не вірив, що потраплю на конкурс. На відбір до Москви поїхало десять виконавців з України, а всього було 150 із 26 країн світу, — розповідає він.

— Кажуть, у Юрмалі вас засудили.

— Для мене це висока похвала, — жартує Василь. — Найбільше я сподобався співачці Валерії. Розмовляв із нею, коли грали у пляжний футбол. За пісню ”Рідна мати моя” Валерія поставила 11 балів. Думаю, і Пугачовій сподобався, але з нею не говорив — лише вітався. Я сподобався всім, крім Агутіна.

Співак кладе на стіл чорну ”Нокію” та ключі від машини.

— На конкурсі я старався менше тусуватися, бо це забирає багато енергії, — каже. — Переможниця молдаванка Наташа Гордієнко поводилася грайливо з усіма. Серед конкурсанток були гарні дівчата, — відкидається Василь на спинку дивана. — Але я в співачок не закохуюся. Не хотів би дискутувати з дівчиною про роботу.

Через п’ять днів після ”Нової хвилі” Лазарович співав для делегатів з’їзду Партії регіонів у Києві.

— Якби запропонував Віктор Ющенко, я виступив би в нього, — нервово трясе ногою в білій туфлі Василь. — Мою поїздку в Юрмалу підтримав БЮТ. ”Регіони” заплатили мені за виступ небагато. За кого голосуватиму на виборах 30 вересня, не скажу.

Батьки Лазаровича, 49-річний Василь та Ганна, 44 роки, живуть у Бані-Березовій на Косівщині.

— У мене вся рідня голосиста. Родичі співали у церковних хорах. Батьки тримають п’ять биків і корів з телятами, свиней, курей, з того й живуть. Я теж умію пасти та доїти корову. Але фізично працювати не люблю, — морщить носа. — Мама доручала лише прибирати в хаті, бо робив це швидко.


Із Пугачовою лише вітався




Василь має молодшого на рік брата Михайла, він — зубний технік, працює в Івано-Франківську.

— Уже встиг одружитися, тепер розлучається, — говорить Василь.

Розповідає, що з 15 років грав на весіллях.

— У нас був гурт із шести осіб, їздили по усіх Карпатах. Я був вокалістом, баяністом, клавішником. За вечір заробляв 150–200 гривень. Але не любив весіль, бо там багато п’яних. Сам перебрав лише раз — в школі на випускному вечорі. Батьки привели мене додому й поклали спати.

Лазарович навчається на третьому курсі академії ім. Чайковського в Києві. Має диплом вокаліста та баяніста Прикарпатського музпедуніверситету.

— Я конфліктував із педагогами, — зізнається, — бо багато пропускав. Виступав на концертах, співав у хорах. Викладачі ставили мені погані оцінки. До консерваторії з першого разу не взяли, сказали: голосу немає. Вступив через три роки.

На концерті Лазарович познайомився зі співаком Іваном Поповичем. Той забрав хлопця до Києва й відвів до композитора Олександра Злотника. Він чотири роки писав для нього пісні. До Юрмали Василь поїхав із новим продюсером Ігорем Курилівим — концертним директором Софії Ротару.

— Злотник — людина високого польоту, він дуже зайнятий, — коротко пояснює він.

Лазарович одягнений у чорну футболку з написом ”Дольче Ґабана”, яка обтягує його накачані руки. На лівій у нього годинник, на правій — широкий срібний браслет.

— Рік ходжу в спорткомплекс ”Акваріум”, займаюсь на тренажерах, — розповідає. — Я схильний до повноти. Нещодавно хворів на гепатит, розтовстів, важив 90 кілограмів. Тягати штангу мене привчив батько.

— До салонів краси ходите?

— Ходжу на Печерськ у салон ”Ніка”, записуюся до косметолога, на масаж, відвідую солярій. Стрижусь сам під машинку.

Співак два роки винаймає двокімнатну квартиру поряд зі станцією метро Лівобережна в Києві. Платить $400. Живе сам.

Розводить вазони, вирощує лілії, троянди.

Каже, що дівчини не має.

— Багато працюю, ніколи дівчат заводити, — стукає телефоном по столі. — У селі теж не закохувався, бо знав, що звідти треба виїжджати.